відун

віду́н

-а, ч.

У давніх слов'ян – людина, яка вгадувала майбутнє; віщун, пророк.

Значення в інших словниках

1. відун — віду́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відун — ВІДУ́Н, а́, ч. Людина, яка вгадує майбутнє і володіє чаклунськими здібностями; віщун. Так достеменно збулося вcе, що в його люстрі було видко, й що сам відун говорив. Ані звір, ні людина, ні полоз, ні птах мандрівникові не ушкодили (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. відун — див. чародій  Словник синонімів Вусика
4. відун — ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О.  Словник синонімів української мови
5. відун — ВІДУ́Н, а́, ч. У давніх слов’ян — людина, яка вгадувала майбутнє; віщун, пророк. У них [слов’ян] було немало відунів.., які.. уміли пророкувати майбутнє (Іст. УРСР, І, 1953, 47).  Словник української мови в 11 томах