відун
ВІДУ́Н, а́, ч.
Людина, яка вгадує майбутнє і володіє чаклунськими здібностями; віщун.
Так достеменно збулося вcе, що в його люстрі було видко, й що сам відун говорив. Ані звір, ні людина, ні полоз, ні птах мандрівникові не ушкодили (Н. Королева);
– Та я не про те, – сказав чоловік. – Розумно балакаєш, хоч малий. Може, теж відун? – Ні, – сказав хлопець (Валерій Шевчук);
Популярність Святого серед народу у час скорботи ще дужче розтроюджує гординю князя. Він кличе до себе Антонія, називає його відуном, волхвом, погрожує розправою (Г. Тарасюк);
У слов'ян було немало відунів, які уміли пророкувати майбутнє (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відун — віду́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- відун — -а, ч. У давніх слов'ян – людина, яка вгадувала майбутнє; віщун, пророк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відун — див. чародій Словник синонімів Вусика
- відун — ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О. Словник синонімів української мови
- відун — ВІДУ́Н, а́, ч. У давніх слов’ян — людина, яка вгадувала майбутнє; віщун, пророк. У них [слов’ян] було немало відунів.., які.. уміли пророкувати майбутнє (Іст. УРСР, І, 1953, 47). Словник української мови в 11 томах