відучений
ВІДУ́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відучи́ти.
Фотографію я вислав ту, яку мені зробили для паспорта (і то зробили негайно, поки ще не відросло волосся і не розгладилося обличчя, трохи бляшане і відучене від усмішки) (Є. Сверстюк);
Основна маса населення Галичини XIV ст. давно вже була відучена від якоїсь участі в політичному житті (з наук. літ.);
Старий поет сміявся, коли довідався, як були відучені деякі пани вчителі користуватися працею вихованців у себе вдома (із журн.);
// віду́чено, безос. пред.
Нас відучено від самого процесу мислення – український Кролик – пошукувач сенсу, – схоже, надовго заціпенів перед тоталітарним Удавом (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)