відучений

ВІДУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відучи́ти.

Фотографію я вислав ту, яку мені зробили для паспорта (і то зробили негайно, поки ще не відросло волосся і не розгладилося обличчя, трохи бляшане і відучене від усмішки) (Є. Сверстюк);

Основна маса населення Галичини XIV ст. давно вже була відучена від якоїсь участі в політичному житті (з наук. літ.);

Старий поет сміявся, коли довідався, як були відучені деякі пани вчителі користуватися працею вихованців у себе вдома (із журн.);

// віду́чено, безос. пред.

Нас відучено від самого процесу мислення – український Кролик – пошукувач сенсу, – схоже, надовго заціпенів перед тоталітарним Удавом (О. Забужко).