відучення

ВІДУ́ЧЕННЯ, я, с.

Дія за знач. відучи́ти.

Підійдіть до процесу відучення себе від солі планомірно (з наук.-попул. літ.);

Проблема відучення дитини від спільного з батьками сну аж ніяк не надумана (з навч. літ.);

Відучення від паління.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me