відхрещуватися
ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДХРЕСТИ́ТИСЯ, ещу́ся, е́стишся, док.
1. тільки недок. Хрестячись, намагатися відвести від себе нечисту силу.
І одхрещувалась, і одмолювалась, і одпльовувалась Марина од нечистого... (І. Нечуй-Левицький);
– Нехай Бог радує добрим здоров'ям вашу ясновельможність! – відповіла воротарка, спускаючи очі додолу і осінюючи себе тричі великим хрестом, ніби відхрещуючись від наїтія [впливу] нечестивих спокус (Б. Лепкий).
2. перен., розм. Будь-яким чином відмовлятися від кого-, чого-небудь.
Ми завше відхрещуємося від тих, на кого впала підозра, кого не любить влада (Ю. Мушкетик);
Федорові й сьогодні вдалося всілякими засобами відхреститися від зустрічі з Віктором (М. Руденко).
◇ (1) А́ні (ні) відхрести́тися, а́ні (ні) відмоли́тися від чого – що-небудь не можна відвернути, обійти; щось неодмінно настане, здійсниться і т. ін., незважаючи ні на що.
Від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Номис);
Ситуації обирають нас, і нам од того ні відхреститися, ні відмолитися (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)