відхрещуватися
ВІДХРЕЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДХРЕСТИТИСЯ, ещуся, естишся, док.
1. тільки недок., заст.
Хрестячись, намагатися відвести від себе так звану нечисту силу. І од хрещу валась, і одмолювалась, і одпльовувалась Марина од нечистого... (Нечуй-Левицький, I, 1956, 112);
Божі слуги у рясах не забороняли мирянам вірити в забобони, вони тільки радили людям відхрещуватись від чортовиння свяченою водичкою (Петро Козланюк, Сонце. 1957, 4).
2. перен., розм. Всілякими засобами відмовлятися від кого-, чого-небудь.
Ідеологія умираючого класу — буржуазії всіма силами намагається приховати свою партійність, відхрещується від свого класу (Шамота, Талант і народ, 1958, 207);
Федорові й сьогодні вдалося всілякими засобами відхреститися від зустрічі з Віктором (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 137).
♦ Ані (ні, не) відхреститися, ані (ні, не) відмолитися — ніяк не можна уникнути, позбутися кого-, чого-небудь.
Від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Номис, 1864, № 8250);
Відхрещуватися руками й ногами — рішуче відмовлятися від кого-, чого-небудь.
У медичному штаті працювало двоє — Хлипалів двійник, від якого наш Хлипало відхрещувався руками й ногами — не визнавав родичівства, та лікар-стоматолог панна Нонна (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 197).
Словник української мови (СУМ-11)