відхукувати

ВІДХУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХУ́КАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. що. Хукаючи, відокремлювати що-небудь примерзле до чогось; хуканням розморожувати.

Він уже трохи відійшов з морозу, крутився по хаті, як дзиґа, .. відхукував і скидав з вусів крижинки (І. Микитенко);

Вікно замерзле. Він [Терентій] відхукував у шибочці шпарку, втуплювався у неї очима (Б. Харчук);

Трішки зігрівшись, одхукав пробку і випив добрих п'ять ковтків спирту (Григорій Тютюнник).

2. кого, що. Хукаючи, відігрівати кого-, що-небудь.

Голуб-синяк .. злетів догори і скоро розтанув у небі. – Бачили?!.. То спасибі мені! Я його своїм духом одхукала! (В. Земляк).

Значення в інших словниках

1. відхукувати — відху́кувати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. відхукувати — див. відхукати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відхукувати — ВІДХУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХУ́КАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Хукаючи, відокремлювати що-небудь примерзле до чогось; хуканням розморожувати. Він уже трохи відійшов з морозу, крутився по хаті, як дзига,..  Словник української мови в 11 томах