відчищати

ВІДЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, док., що.

1. Знову робити чистим, знімаючи бруд, мастило і т. ін.; вичищати.

Б'є сторож нас, щоб відчищали ми черевики од грязі (В. Сосюра);

– Куди ти? воно [убрання] тобі все вибілиться, та ще мокре воно, то й не одчистиш (Леся Українка).

2. тільки док., перен., рідко. Вилаяти; дати відсіч.

Вона кладе йому [чоловікові] руки на плечі й гаряче-гаряче пригортається до його [нього]. А потім, от у цю хвилину, оповідає про нахабу, що причепився до неї, і про те, як вона добре відчистила його (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. відчищати — відчища́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відчищати — -аю, -аєш, недок., відчистити, -ищу, -истиш, док., перех. Знову робити чистим, знімаючи бруд, мастило тощо; вичищати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відчищати — ВІДЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, док., перех. Знову робити чистим, знімаючи бруд, мастило тощо; вичищати. Б’є сторож нас, щоб відчищали ми черевики од грязі (Сос., II, 1958, 366); — Куди ти?...  Словник української мови в 11 томах