відчленовуватися

ВІДЧЛЕНО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДЧЛЕНУВА́ТИСЯ, у́ється, док.

Відокремлюватися від цілого, виділятися з цілого.

Сприймання синтаксичної форми як певного змісту повідомлення, в якому відчленовуються поняття уже відомі й нові, ті, що пізнаються, залежить від форми вираження цих понять, від послідовності встановлення зв'язку між ними (з наук. літ.).