відчубити
ВІДЧУ́БИТИ, блю, биш; мн. відчу́блять; док., кого, розм.
Тягаючи за волосся, шерсть, побити; вичубити.
Виявляється, можна відчубити і дуже великих собак, не лише маленьких (з Інтернету);
Відчубити шибеника.
Словник української мови (СУМ-20)