відшепнути
ВІДШЕПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
Шепнути у відповідь.
– Хто се так втікає, аж задер поли? – спитав шепотом один арештант другого. – Се Демко Довбущук, – відшепнув другий (І. Франко);
Я, не дослухуючи її послідніх [останніх] слів, почав у вказанім місці уважно роздивлятись. – Не знаю, не виджу, – відшепнув я матері нетерпливо і сперся знов у кріслі (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)