відшкодування

ВІДШКОДУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. відшкодува́ти.

У ході розширеного відтворення матеріальних благ відбувається не тільки постійне й безперервне відшкодування витрачених засобів виробництва, а й зростаюче створення засобів і предметів праці (з наук.-попул. літ.);

Відшкодування завданої фізичним особам шкоди здійснюється державою у встановленому законом порядку (з мови документів).

2. Те, що повертається комусь за заподіяну шкоду або витрати.

Радний Корч мав дістати відшкодування воєнне найдальше за місяць (В. Стефаник);

Дістав від залізниці через судовий позов три тисячі карбованців відшкодування, до яких дід додав свої дві тисячі в спадщину, щоб батько “став на ноги” (Б. Антоненко-Давидович);

– Відносити мою місію до галузі чисто військових відшкодувань, мабуть, не слід, бо це не моя спеціальність, минуло вже багато часу по війні, лишилися, певно, тільки ті втрати, яких уже не відшкодуєш нічим (П. Загребельний);

Дмитро Іванович підсік і витягнув чималенького окунця. Але то було єдине відшкодування за його старання (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. відшкодування — відшкодува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відшкодування — [в'іджшкодуван':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. відшкодування — -я, с. 1》 Дія за знач. відшкодувати. Відшкодування збитків — головна форма відповідальності за невиконання договірних зобов'язань. Відшкодування зносу — виділення коштів, спрямованих на ремонт та відновлення обладнання, споруд. 2》 Те, що повертається комусь за зроблену шкоду, витрати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відшкодування — Відшкодува́ння, -ння (дія)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. відшкодування — ВІДШКОДУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. відшкодува́ти. Конфіскація означає відчуження власності без відшкодування (Ленін, 6, 1949, 385)...  Словник української мови в 11 томах