відштовхуваний

ВІДШТО́ВХУВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відшто́вхувати.

Протон відлітає, відштовхуваний від ядра електростатичними силами (з навч. літ.);

Відштовхуваний сімейним колом, малюк ще не має жодного адекватного способу самозахисту (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)