відштовхування
ВІДШТО́ВХУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. відшто́вхувати.
Експериментальне виявлення тиску світла на гази підтвердило гіпотезу Й. Кеплера про відштовхування кометних хвостів сонячними променями (з навч. літ.);
Відштовхування і заперечення старокнижної української літературної мови призвело до забуття багатьма теоретиками і майстрами художнього слова її позитивних рис (з наук. літ.);
Якісний стан мови важливий для усвідомлення українцями самої суті своєї українськості. Це завжди давалося через відштовхування від сусідів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)