відшіптувати

ВІДШІ́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШЕПТА́ТИ, епчу́, е́пчеш, док., кого.

За народними віруваннями, лікувати шептанням; замовляти (у 2 знач.).

Настя – пробі бігти до знахарки, щоб вмила або злизала; .. або нехай переполох вилива, або трясцю відшіптує (Г. Квітка-Основ'яненко);

Марно відшіптувала немовля стара баба Палажка (З. Тулуб);

Уже і так пополякали, Насилу баби одшептали (І. Котляревський);

[Василь:] Посилали мене мати до ворожки, щоб відшептала від Домахи... (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. відшіптувати — відші́птувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відшіптувати — -ую, -уєш, недок., відшептати, -епчу, -епчеш, док., перех., заст. Лікувати шептанням; замовляти (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відшіптувати — ЗАМОВЛЯ́ТИ етн. (за народними віруваннями — виліковувати хвороби, заліковувати рани за допомогою замовляння, чаклування), ПРИМОВЛЯ́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. — Док.  Словник синонімів української мови
4. відшіптувати — Відші́птувати, -ші́птую, -ші́птуєш; відшепта́ти, -шепчу́, -ше́пчеш, -чуть; -шепчи́, -чі́м, -чі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. відшіптувати — ВІДШІ́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШЕПТА́ТИ, епчу́, е́пчеш, док., перех., заст. Лікувати шептанням; замовляти (в 2 знач.). Настя — пробі бігти до знахарки, щоб вмила або злизала; ..або нехай переполох вилива, або трясцю відшіптує (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
6. відшіптувати — Відшіптувати, -тую, -єш сов. в. відшепта́ти, -чу́, -чеш, гл. Затоваривать, заговорить болѣзнь (шептаньемъ). Полетів він світ за очі у садки відшіптувать головоньку і боки. Гліб. Умів і трясцю відшептати. Котл. Ен. II. 34.  Словник української мови Грінченка