відщепок

ВІДЩЕ́ПОК, пка, ч., розм., рідко.

1. Те саме, що відще́п.

Знаходилися у кургані фрагменти кераміки, кремінні відщепки та глиняні прясла (з наук. літ.).

2. Те саме, що відщепе́нець.

Старий металург заповзявся мовби зовсім його розчавити, насувався грізно-розкошлано: – Я тебе кликав сюди? Не батько я більше тобі! Нема в тебе батька! Віднині й повіки! Відщепок ти! Геть із моїх очей! (О. Гончар).