відщіпати
ВІДЩІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЩЕПНУ́ТИ, епну́, е́пнеш, док., що.
Знімаючи защіпку, відчиняти.
До брами .. входило кілька постатей в таких уніформах, а один з них якраз відщіпав кобуру при поясі (О. Лисяк);
Відщепнула [Явдоха] йому двері, кличе його (Г. Квітка-Основ'яненко);
Пізнала й Галя Чіпку; хутенько побігла до хвіртки, одщепнула (Панас Мирний);
Коваль Максим підскочив до вікна, що виходило в садок, і тихо одщепнув його (Л. Юхвід);
Він підбіг до Лорда, миттю відщепнув ланцюг від його нашийника, обійняв собаку і в саме вухо сказав йому: “Куси, Лорд, куси, куси!” (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)