відірваність
ВІДІ́РВАНІСТЬ, ності, ж.
1. Відсутність зв'язку з ким-, чим-небудь, відокремленість.
Оця відірваність [Дрогобича] від духового життя клала своє клеймо й на гімназію (І. Франко);
До Києва Чайку потягнуло тому, що, незважаючи на свою цілковиту одірваність за останні місяці від подій, він почував непевність та неправдивість свого становища (Д. Бузько);
В управлінні народним господарством, особливо промисловістю, все ще зберігалися надмірна централізація, відірваність центрального апарату від місць (з наук. літ.).
2. Відчуженість, стан самотності когось.
Вмирав старий джура радісно, аж ченці дивувались, що й світські в такій відірваності від світу жити можуть (Н. Королева);
Лена була б не лишень жінка, вона доповняла б мою одірваність і визволяла б із самоти (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)