візитовий
ВІЗИТО́ВИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що візи́тний.
Він [портрет] стояв межи двома іншими портретами: старого військового в рясних еполетах і немолодої пані в чорній візитовій сукні (Леся Українка);
Портьє спочатку пробує сперечатись – такої пізньої години ніяких одвідин у лікарні не дозволяється, але, прочитавши мовчки простягнуту йому візитову картку, низько схиляється й біжить у дежурний [черговий] кабінет (В. Винниченко);
У дверах [дверях] появився Антоні з тацою [тацею], на котрій був візитовий білет. На пальцях підійшов до графині і подав (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)