візувати
ВІЗУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що, спец.
Наводити оптичний або кутомірний прилад на точку спостереження.
В артилерійському компасі завдяки дзеркальній поверхні кришки можливо одночасно орієнтувати компас і візувати предмет, що полегшує вимірювання азимутів (з навч. літ.).
ВІЗУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., що.
1. Ставити візу на документі.
Тоді як чек сплачується на вимогу, тратта повинна посилатися емітентові (чекодавальнику), який її візує і депонує засоби для її покриття, після чого здійснюється розрахунок (з наук. літ.);
Важливі парламентські документи має право візувати тільки особисто Голова Верховної Ради (з газ.).
2. в кого. Брати візу на документ.
Журналіст не тільки чітко відрізняє факти від думок, але й, як правило, візує інтерв'ю у співрозмовника (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)