вікопомний
ВІКОПО́МНИЙ, а, е, книжн.
Якого пам'ятатимуть віками; незабутній.
Поволі зібрався тут [в Острозі] значніший гурток учених, який зайнявся виданням книжок. Вікопомним ділом стало видання Біблії з передмовою Герасима Смотрицького (А. Чайковський);
Від вікопомних днів минуло півсторіччя (О. Левада);
Конституція Пилипа Орлика – цей вікопомний документ української політичної думки – склалася як договір поміж трьома основними політичними силами козацької держави: гетьманом, генеральною старшиною та Військом Запорозьким (з публіц. літ.);
9 Травня – вікопомний День Перемоги (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)