вікопомний
ВІКОПО́МНИЙ, а, е, книжн. Якого пам’ятатимуть віками; незабутній.
В дні вікопомного повстання Проти розбещених панів Зросло народів двох братання (Рильський, II, 1956, 312);
9 травня — вікопомний день Перемоги (Літ. газ., 9.V 1961, 2).
Словник української мови (СУМ-11)