Словник української мови у 20 томах

вікота

ВІКОТА́, и́, ч., рідко.

Стародавність.

Всюди у Свідзинського – уповільнений темп вікоти, де під вічним сонцем “стомлено ступає древній віл” (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вікота — вікота́ іменник жіночого роду стародавність рідко  Орфографічний словник української мови