вікота
ВІКОТА́, и́, ч., рідко.
Стародавність.
Всюди у Свідзинського – уповільнений темп вікоти, де під вічним сонцем “стомлено ступає древній віл” (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вікота — вікота́ іменник жіночого роду стародавність рідко Орфографічний словник української мови