1. Словник української мови у 20 томах

віктимний

ВІКТИ́МНИЙ, а, е, книжн.

Стос. до віктимності.

Існують люди, які мають патологічне бажання бути жертвами – мають у психіці віктимний синдром (з наук.-попул. літ.);

У віктимології існує таке поняття, як віктимна пора року. Так, наприклад, узимку крадіжок і грабежів речей із хутра стає більше (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віктимний — вікти́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. віктимний — -а, -е. Стос. до віктимності. Віктимна поведінка — легковажна, аморальна або протиправна поведінка потерпілого, що стала приводом для скоєння злочину. Великий тлумачний словник сучасної мови