Словник української мови у 20 томах

вілуїт

ВІЛУЇ́Т, ВІЛЮЇ́Т, у, ч.

Колекційний мінерал, складний силікат кальцію та алюмінію, різновид ідокразу, оливково-зеленого або жовтувато-коричневого кольору, знайдений на річці Вілюй.

Везувіан отримав свою назву за місцем знахідки – в лавах Везувію, його синонім вілуїт також пов'язаний з місцем виявлення – в трапах на Вілюї (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вілуїт — вілуї́т іменник чоловічого роду мінерал  Орфографічний словник української мови