вільшняк

ВІЛЬШНЯ́К, у́, ч., збірн.

Зарості вільхи; вільшаник.

Пройшовши трохи ще в тім самім напрямку, наткнувся [Максим] на високий берег, порослий лозою й вільшняком (І. Багряний);

Очима, сповненими жаху, вибирав [Пимон] місце, де можна було б заховатися. Таким місцем могли бути кущі молодого вільшняку (А. Шиян);

Птиця, струшуючи краплини з крил, перелякано зривалася з води і затухала за густими верболозами і вільшняком (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. вільшняк — вільшня́к іменник чоловічого роду зарості вільхи  Орфографічний словник української мови
2. вільшняк — -а, ч., збірн. Зарості вільхи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вільшняк — ВІЛЬШНЯ́К, а, ч., збірн. Зарості вільхи. Птиця, струшуючи краплини з крил, перелякано зривалася з води і затухала за густими верболозами і вільшняком (Стельмаха Кров людська..  Словник української мови в 11 томах