вінегрет
ВІНЕГРЕ́Т, у, ч.
Холодна страва з дрібно нарізаних, перев. варених, овочів, іноді ще з м'ясом або рибою, приправлена олією, оцтом і т. ін.
[Оксана:] На закуску буде оселедчик, грибки, вінегрет (О. Корнійчук);
З коротким і малозначним “Будьмо!” ми випили по чарці горілки й закусили вінегретом, що його вдосталь приготувала дружина Тенети (Б. Антоненко-Давидович);
Буряки використовують для приготування вінегретів, гарнірів, борщів (з наук.-попул. літ.);
// перен., розм. Суміш різних предметів, понять, стилів і т. ін.
Я .. бажаю, щоб він як побільше писав .. нашою народною мовою, а не .. вінегретом (Панас Мирний);
– Для чого ти зробив цей музичний вінегрет? (Ю. Шовкопляс);
– Дякую за комплімент, – вклонилася Ніна. – Але ж, Михасику, в нього вінегрет в голові? Недисципліноване мислення! (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)