вінценосний

ВІНЦЕНО́СНИЙ, а, е, уроч.

1. Стос. до вінценосця.

Тут можна було [царю] й пройтись, навіть поверх тих моментів у вінценосному житті, коли взагалі “царі пішки ходять...” (Остап Вишня);

Вінценосний деспот, вилупивши лякливі очі, упав у шалений переполох (О. Ковінька).

2. перен. Який має корону, вінець.

Хочеться, щоб не було краю безмежному палахкотінню блакиті, вінценосному сяйву сонця, смолоскипам дерев (Є. Гуцало);

Астероїд Гідальго, рухаючись по дуже витягнутій орбіті, сягає районів, де панує вінценосний Сатурн (з наук.-попул. літ.);

// Уживається як складова частина назв деяких птахів.

Великий вінценосний голуб;

Вінценосний журавель.

Значення в інших словниках

1. вінценосний — вінцено́сний прикметник книжн.  Орфографічний словник української мови
2. вінценосний — -а, -е, заст., уроч. Стос. до вінценосця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вінценосний — КОРОНО́ВАНИЙ (який має владу монарха), ВІНЦЕНО́СНИЙ уроч. заст. Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках Божих.. (Т. Шевченко); Вінценосний деспот, вилупивши лякливі очі, упав у шалений переполох (О. Ковінька).  Словник синонімів української мови
4. вінценосний — ВІНЦЕНО́СНИЙ, а, е, заст., уроч. Стос. до вінценосця. Тут можна було [царю] й пройтись, навіть поверх тих моментів у вінценосному житті, коли взагалі "цар пішки ходять…" (Вишня, І, 1956, 164).  Словник української мови в 11 томах