вінценосний
ВІНЦЕНО́СНИЙ, а, е, уроч.
1. Стос. до вінценосця.
Тут можна було [царю] й пройтись, навіть поверх тих моментів у вінценосному житті, коли взагалі “царі пішки ходять...” (Остап Вишня);
Вінценосний деспот, вилупивши лякливі очі, упав у шалений переполох (О. Ковінька).
2. перен. Який має корону, вінець.
Хочеться, щоб не було краю безмежному палахкотінню блакиті, вінценосному сяйву сонця, смолоскипам дерев (Є. Гуцало);
Астероїд Гідальго, рухаючись по дуже витягнутій орбіті, сягає районів, де панує вінценосний Сатурн (з наук.-попул. літ.);
// Уживається як складова частина назв деяких птахів.
Великий вінценосний голуб;
Вінценосний журавель.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вінценосний — вінцено́сний прикметник книжн. Орфографічний словник української мови
- вінценосний — -а, -е, заст., уроч. Стос. до вінценосця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вінценосний — КОРОНО́ВАНИЙ (який має владу монарха), ВІНЦЕНО́СНИЙ уроч. заст. Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках Божих.. (Т. Шевченко); Вінценосний деспот, вилупивши лякливі очі, упав у шалений переполох (О. Ковінька). Словник синонімів української мови
- вінценосний — ВІНЦЕНО́СНИЙ, а, е, заст., уроч. Стос. до вінценосця. Тут можна було [царю] й пройтись, навіть поверх тих моментів у вінценосному житті, коли взагалі "цар пішки ходять…" (Вишня, І, 1956, 164). Словник української мови в 11 томах