1. Словник української мови в 11 томах

вінценосний

ВІНЦЕНО́СНИЙ, а, е, заст., уроч. Стос. до вінценосця.

Тут можна було [царю] й пройтись, навіть поверх тих моментів у вінценосному житті, коли взагалі "цар пішки ходять…" (Вишня, І, 1956, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вінценосний — вінцено́сний прикметник книжн. Орфографічний словник української мови
  2. вінценосний — -а, -е, заст., уроч. Стос. до вінценосця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вінценосний — ВІНЦЕНО́СНИЙ, а, е, уроч. 1. Стос. до вінценосця. Тут можна було [царю] й пройтись, навіть поверх тих моментів у вінценосному житті, коли взагалі “царі пішки ходять...” (Остап Вишня); Вінценосний деспот, вилупивши лякливі очі, упав у шалений переполох (О. Словник української мови у 20 томах
  4. вінценосний — КОРОНО́ВАНИЙ (який має владу монарха), ВІНЦЕНО́СНИЙ уроч. заст. Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках Божих.. (Т. Шевченко); Вінценосний деспот, вилупивши лякливі очі, упав у шалений переполох (О. Ковінька). Словник синонімів української мови