1. Словник української мови в 11 томах

вінця

ВІ́НЦЯ, нець, мн. Верхні краї посуду, здебільшого відігнуті, потовщені.

Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (Н.-Лев., II, 1956, 284);

Я поклав мою сигару на вінця попільнички (Смоляч, Сорок вісім.., 1937, 30);

*Образно. Схід яснів і вінця хмар вже займалися полум’ям, коли Надія верталася на завод (Баш, Надія, 1960, 342).

◊ Перелива́тися (перели́тися, ли́тися і т. ін.) че́рез ві́нця — переходити всякі межі.

І мовив Щорс: — Народу гнів Переливає через вінця. Бо вже до краю придушив Той чобіт кований чужинця (Шер., Дорога.., 1957, 124);

По [са́мі] ві́нця — до самого краю, повністю.

Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця (Коцюб., II, 1955, 70).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вінця — ві́нця множинний іменник краї посудини Орфографічний словник української мови
  2. вінця — -нець, мн. Верхні краї посуду, здебільшого відігнуті, потовщені. По самі вінця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вінця — ВІ́НЦЯ, нець, мн. (одн. ві́нце, нця, с.). Верхні краї посуду, здебільшого відігнуті, потовщені. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (І. Словник української мови у 20 томах
  4. вінця — Верх, вершечок, вершок, зазубні, зазубрини, облямівка, обрамлення, окаймина, окаймлина, рамка, рамці, цямрина Словник синонімів Вусика
  5. вінця — ВІ́НЦЯ мн. (верхній край посудини, перев. круглої), КРИ́СИ мн., ПРУГ розм. З шаплика вже через вінця ллється вода... (А. Головко); Отець Тарасій, випивши півсклянки чаю, без сорому взяв пляшку, бухнув рому у склянку і сповнив її до крис (І. Словник синонімів української мови
  6. вінця — Ві́нця, ві́нець, ві́нцям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вінця — Вінця, -нець с. мн. 1) Края посуды. 2) Кольцеобразные края въ полуоткрытомъ гончарномъ горнѣ. Вас. 180. Словник української мови Грінченка