вінчальний
ВІНЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до вінчання, признач. для нього.
Він наближався до сходів і.. виспівував вінчальну пісню (Н.-Лев., IV, 1956, 279);
[Аліна:] То я вам привезла свою вінчальну сукню показати… (Голов., Поезії, 1955, 236).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вінчальний — вінча́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- вінчальний — -а, -е. Стос. до вінчання, признач. для нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вінчальний — ВІНЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до вінчання, признач. для нього. Він наближався до сходів і .. виспівував вінчальну пісню (І. Нечуй-Левицький); [Аліна:] То я вам привезла свою вінчальну сукню показати... (С. Голованівський); Вінчальна мати; Вінчальний перстень. Словник української мови у 20 томах