1. Словник української мови у 20 томах

вінчальний

ВІНЧА́ЛЬНИЙ, а, е.

Стос. до вінчання, признач. для нього.

Він наближався до сходів і .. виспівував вінчальну пісню (І. Нечуй-Левицький);

[Аліна:] То я вам привезла свою вінчальну сукню показати... (С. Голованівський);

Вінчальна мати;

Вінчальний перстень.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вінчальний — вінча́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вінчальний — -а, -е. Стос. до вінчання, признач. для нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вінчальний — ВІНЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до вінчання, признач. для нього. Він наближався до сходів і.. виспівував вінчальну пісню (Н.-Лев., IV, 1956, 279); [Аліна:] То я вам привезла свою вінчальну сукню показати… (Голов., Поезії, 1955, 236). Словник української мови в 11 томах