вінчаний

ВІ́НЧАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до вінча́ти 1, 2, 4–6.

[Сінон:] Понад Стіксом каламутним, понад Летою важкою Ходять лаврами вінчані тіні (Леся Українка);

Вінчані мережаними карнизами колони .. вражали око (Л. Юхвід);

[Старшина:] Та що ти мені з Параскою лізеш у вічі? Хіба я з нею вінчаний, чи як? (І. Карпенко-Карий);

Раніш так люди в церкві вінчались, перед іконами. А тепер підуть собі, розпишуться і вже ніби вінчані (Б. Антоненко-Давидович);

Серед неправди і лукавства Царюють вінчані кати (Микола Чернявський);

Архієпископ допоміг Філіпові підвестися з колін, повернувся з ним до пастви і врочисто виголосив: – Панове! Перед вами ваш принц Філіп, законний правитель Беарну та Балеарських островів, вінчаний на княжіння Господом Богом нашим (Г. Тарасюк);

// ві́нчано, безос. пред.

Боярина Бориса Годунова вінчано на царство, що поклало край царюванню в Московії династії Рюриковичів (з газ.).