1. Словник української мови Грінченка

вінця

Вінця, -нець

с. мн.

1) Края посуды.

2) Кольцеобразные края въ полуоткрытомъ гончарномъ горнѣ. Вас. 180.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вінця — ві́нця множинний іменник краї посудини Орфографічний словник української мови
  2. вінця — -нець, мн. Верхні краї посуду, здебільшого відігнуті, потовщені. По самі вінця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вінця — ВІ́НЦЯ, нець, мн. (одн. ві́нце, нця, с.). Верхні краї посуду, здебільшого відігнуті, потовщені. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (І. Словник української мови у 20 томах
  4. вінця — Верх, вершечок, вершок, зазубні, зазубрини, облямівка, обрамлення, окаймина, окаймлина, рамка, рамці, цямрина Словник синонімів Вусика
  5. вінця — ВІ́НЦЯ мн. (верхній край посудини, перев. круглої), КРИ́СИ мн., ПРУГ розм. З шаплика вже через вінця ллється вода... (А. Головко); Отець Тарасій, випивши півсклянки чаю, без сорому взяв пляшку, бухнув рому у склянку і сповнив її до крис (І. Словник синонімів української мови
  6. вінця — Ві́нця, ві́нець, ві́нцям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вінця — ВІ́НЦЯ, нець, мн. Верхні краї посуду, здебільшого відігнуті, потовщені. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (Н.-Лев., II, 1956, 284); Я поклав мою сигару на вінця попільнички (Смоляч, Сорок вісім.., 1937, 30); *Образно. Словник української мови в 11 томах