вініл

ВІНІ́Л, у, ч., хім.

1. Одновалентний органічний радикал етилену.

Йодистий вініл;

Хлористий вініл.

2. Те саме, що полівінілхлори́д.

Вініл досить стійкий до дії кислот і лугів. Він має високі діелектричні властивості, негорючий, легко фарбується (з наук.-попул. літ.);

Істотним недоліком вінілу є низька теплостійкість (не вище 70 °C). При низьких температурах пластифікат втрачає міцність, а при високих різко погіршує свої електричні властивості (з наук.-попул. літ.);

Магнітний вініл використовується для виробництва сувенірних та рекламних магнітів (з наук.-техн. літ.).

3. розм. Вінілова грамплатівка.

До винайдення магнітофонів вініл був основним носієм збереження аудіоінформації (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вініл — віні́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вініл — -у, ч. 1》 Одновалентний залишок (радикал) етилену. 2》 розм. Грамплатівка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вініл — А, ч. Вінілова платівка.  Словник сучасного українського сленгу
4. вініл — (-а) ч.; мол. Платівка. БСРЖ, 98; ПСУМС, 15.  Словник жарґонної лексики української мови
5. вініл — віні́л (від лат. vinum – вино і грец. ΰλη – сировина) одновалентний (див. валентність) залишок (радикал) етилену.  Словник іншомовних слів Мельничука