вініл
ВІНІ́Л, у, ч., хім.
1. Одновалентний органічний радикал етилену.
Йодистий вініл;
Хлористий вініл.
2. Те саме, що полівінілхлори́д.
Вініл досить стійкий до дії кислот і лугів. Він має високі діелектричні властивості, негорючий, легко фарбується (з наук.-попул. літ.);
Істотним недоліком вінілу є низька теплостійкість (не вище 70 °C). При низьких температурах пластифікат втрачає міцність, а при високих різко погіршує свої електричні властивості (з наук.-попул. літ.);
Магнітний вініл використовується для виробництва сувенірних та рекламних магнітів (з наук.-техн. літ.).
3. розм. Вінілова грамплатівка.
До винайдення магнітофонів вініл був основним носієм збереження аудіоінформації (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вініл — віні́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вініл — -у, ч. 1》 Одновалентний залишок (радикал) етилену. 2》 розм. Грамплатівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вініл — А, ч. Вінілова платівка. Словник сучасного українського сленгу
- вініл — (-а) ч.; мол. Платівка. БСРЖ, 98; ПСУМС, 15. Словник жарґонної лексики української мови
- вініл — віні́л (від лат. vinum – вино і грец. ΰλη – сировина) одновалентний (див. валентність) залишок (радикал) етилену. Словник іншомовних слів Мельничука