вініл

Значення в інших словниках

1. вініл — віні́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. вініл — -у, ч. 1》 Одновалентний залишок (радикал) етилену. 2》 розм. Грамплатівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вініл — ВІНІ́Л, у, ч., хім. 1. Одновалентний органічний радикал етилену. Йодистий вініл; Хлористий вініл. 2. Те саме, що полівінілхлори́д. Вініл досить стійкий до дії кислот і лугів. Він має високі діелектричні властивості, негорючий, легко фарбується (з наук. Словник української мови у 20 томах
4. вініл — (-а) ч.; мол. Платівка. БСРЖ, 98; ПСУМС, 15. Словник жарґонної лексики української мови
5. вініл — віні́л (від лат. vinum – вино і грец. ΰλη – сировина) одновалентний (див. валентність) залишок (радикал) етилену. Словник іншомовних слів Мельничука