вініл

віні́л

(від лат. vinum – вино і грец. ΰλη – сировина)

одновалентний (див. валентність) залишок (радикал) етилену.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вініл — віні́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вініл — -у, ч. 1》 Одновалентний залишок (радикал) етилену. 2》 розм. Грамплатівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вініл — ВІНІ́Л, у, ч., хім. 1. Одновалентний органічний радикал етилену. Йодистий вініл; Хлористий вініл. 2. Те саме, що полівінілхлори́д. Вініл досить стійкий до дії кислот і лугів. Він має високі діелектричні властивості, негорючий, легко фарбується (з наук. Словник української мови у 20 томах
  4. вініл — А, ч. Вінілова платівка. Словник сучасного українського сленгу
  5. вініл — (-а) ч.; мол. Платівка. БСРЖ, 98; ПСУМС, 15. Словник жарґонної лексики української мови