вініл
віні́л
(від лат. vinum – вино і грец. ΰλη – сировина)
одновалентний (див. валентність) залишок (радикал) етилену.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вініл — віні́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вініл — -у, ч. 1》 Одновалентний залишок (радикал) етилену. 2》 розм. Грамплатівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вініл — ВІНІ́Л, у, ч., хім. 1. Одновалентний органічний радикал етилену. Йодистий вініл; Хлористий вініл. 2. Те саме, що полівінілхлори́д. Вініл досить стійкий до дії кислот і лугів. Він має високі діелектричні властивості, негорючий, легко фарбується (з наук. Словник української мови у 20 томах
- вініл — А, ч. Вінілова платівка. Словник сучасного українського сленгу
- вініл — (-а) ч.; мол. Платівка. БСРЖ, 98; ПСУМС, 15. Словник жарґонної лексики української мови