Словник української мови у 20 томах

віридин

ВІРИДИ́Н¹, у, ч.

Збагачений марганцем різновид андалузиту, напівпрозорий темно-зелений з коричневим відтінком, рідкісний оздоблювальний мінерал.

У Бразилії, в штаті Баїя, видобувають виробний різновид андалузиту – віридин (з наук.-попул. літ.).

ВІРИДИ́Н², у, ч., фарм.

Антибіотик, який отримують з гриба зеленої триходерми.

Віридин застосовується для протигрибкової терапії (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)