віршар
ВІРША́Р, а, ч.
Те саме, що віршува́льник 1.
Запізнені екземпляри старомодних віршарів бачимо ще в XIX ст. не тільки серед селян і сільських дяків.., але й серед священиків (І. Франко);
Зал був похоронним. Один талановитий віршар ходив по ньому, як по катафалку, хитаючись від надміру вжитих трунків (С. Процюк).
Словник української мови (СУМ-20)