вірьовчаний
ВІРЬО́ВЧАНИЙ, а, е, розм.
Зробл. з вірьовки.
Від випитого вина і збудженого настрою світ здавався безмежним, хистким, як вірьовчаний трап, по якому збирався він на міноносець (О. Сизоненко);
Вірьовчані петлі.
Словник української мови (СУМ-20)