вірьовочка
ВІРЬО́ВОЧКА, и, ж., розм.
Зменш. до вірьо́вка.
Соснові копистки стругали І до боків поначіпляли На валяних вірьовочках (І. Котляревський);
Росиця зашарілася, метнулася в сіни – внесла пару важких березових колодок, зв'язаних вірьовочкою, і повісила на шию Добрині (В. Малик);
Дівчинка.., тримаючи в руках вірьовочку, напружено виглядала з-за дуба (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)