вісмут
ВІ́СМУТ, рідше БІ́СМУТ, у, ч.
1. Хімічний елемент з атомним номером 83, сріблясто-сірий легкоплавкий метал із рожевим відблиском.
У роботі обчислено магнітну сприйнятливість сплавів вісмуту при довільній величині магнітного поля (з наук. літ.);
Сурма й вісмут мають металічний блиск і проводять електричний струм (з навч. літ.);
Бісмут самородний відносно рідко утворює промислові скупчення, подібні тим, які виявлено, наприклад, у Рудних горах, в Болівії і Австралії (з наук.-попул. літ.);
Браслет із бісмуту.
2. Лікувальний препарат, вигот. зі сполук цього елемента.
У США схеми потрійної терапії, що включають вісмут, використовуються для лікування близько 10 % пацієнтів, хворих на пептичну виразку (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)