вісмут

Ві, хіміч. елемент з атомним числом 83; біло-рожевий крихкий метал, хіміч. не дуже активний; присутній у мінералах (напр., вісмутин); входить до складу сплавів, застосовується як домішка при виготовленні електронних приладів; відкритий у XV ст.

Значення в інших словниках

1. вісмут — ві́смут іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вісмут — Див. бісмут.  Гірничий енциклопедичний словник
3. вісмут — -у, ч., заст. Бісмут.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вісмут — ВІ́СМУТ, рідше БІ́СМУТ, у, ч. 1. Хімічний елемент з атомним номером 83, сріблясто-сірий легкоплавкий метал із рожевим відблиском. У роботі обчислено магнітну сприйнятливість сплавів вісмуту при довільній величині магнітного поля (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. вісмут — ві́смут (нім. Wismut) хімічний елемент, символ Ві, ат. н. 83; сріблясто-рожевий метал. Застосовують для виготовлення легкоплавких сплавів, у ядерних реакторах як теплоносій, сполуки В. – в медицині.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. вісмут — ВІ́СМУТ, у, ч. 1. Хімічний елемент — крихкий метал сріблясто-червонуватого кольору, що йде на виготовлення легкоплавких сплавів. Сурма і вісмут мають металічний блиск і проводять електричний струм (Хімія, 9, 1956, 102). 2. Лікувальна речовина, виготовлена з препаратів цього елементу.  Словник української мови в 11 томах