віт

ВІТ, а, ч., діал.

Війт.

– Ви гадаєте, що віта не найдемо, ми б з села на цілу околицю вітів настарчили, – не дарував Петро. – Та щось старший брат має на раді казати, – говорив війт (В. Стефаник).

Значення в інших словниках

1. віт — Начальник сільської громади, сільський староста [II,III]  Словник з творів Івана Франка
2. віт — віт іменник чоловічого роду, істота війт діал.  Орфографічний словник української мови