віт
ВІТ, а, ч., діал.
Війт.
– Ви гадаєте, що віта не найдемо, ми б з села на цілу околицю вітів настарчили, – не дарував Петро. – Та щось старший брат має на раді казати, – говорив війт (В. Стефаник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me