вітрильник

ВІТРИ́ЛЬНИК, а, ч.

Судно з вітрилами.

Новий вітрильник гордо, як білокрилий лебідь, пристав до берега (О. Донченко);

Море лежало гладеньке, порожнє. Потім на обрії з'явився вітрильник (Л. Дмитерко);

Вітрильник рівномірно рухається зі швидкістю 10 метрів за секунду під дією вітру (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. вітрильник — вітри́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вітрильник — Галера, яхта, дубок, фінка.  Словник синонімів Караванського
3. вітрильник — -а, ч. Судно з вітрилами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вітрильник — Судно, гол. рушієм якого є вітрила; типи в.: кет, шлюп, куттер, йол, кеч, шхуна, бриг, барк, баркентина, фрегат; назва в. вживається переважно щодо вел. парусних суден.  Універсальний словник-енциклопедія
5. вітрильник — ВІТРИ́ЛЬНИК (судно з вітрилами), ПА́РУСНИК, БРИГ, БРИГАНТИ́НА, КАРАВЕ́ЛА, ФРЕГА́Т, ШХУ́НА, Я́ХТА. Новий вітрильник гордо, як білокрилий лебідь, пристав до берега (О. Донченко); Матроси з парусників стали піхотою на Севастопольських бастіонах (В.  Словник синонімів української мови
6. вітрильник — Вітри́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вітрильник — ВІТРИ́ЛЬНИК, а, ч. Судно з вітрилами. Новий вітрильник гордо, як білокрилий лебідь, пристав до берега (Донч., II, 1956, 513); Море лежало гладеньке, порожнє. Потім на обрії з’явився вітрильник (Дмит., Наречена, 1959, 6).  Словник української мови в 11 томах